Евристика доступності — це когнітивний простець, за допомогою якого люди приходять до висновків. А якщо цей простець часто заводить до неточних висновків, можна стверджувати, що ми маємо справу з упередженням доступності. До цієї когорти когнітивних упереджень можна віднести й ігнорування масштабу.
«Біаси»1 — це такі перешкоди на шляху до істини, спричинені ані зусиллями, які докладають для отримання інформації, ані обмеженою обчислювальною потужністю, а саме формою наших розумових механізмів. Можливо, ці механізми еволюційно налагоджені під цілі, які постійно чинять опір епістемічній точності. Наприклад, вони проявляються під час політичних суперечок, коли потрібно заявити про свою приналежність до певного табору. Або ж тиск добору призвів до перекосу у протилежний до епістемічної точності бік: наприклад, хтось вірить у те, у що вірять інші, щоб вписатися в соціум. Також біас може бути побічним продуктом помічної евристики мислення. Евристика доступності сама по собі не є біасом, але слугує плідним підґрунтям для них. Цей механізм працює за алгоритмом — наділяти певні явища більшою значущістю, якщо вони швидше спадають на думку, — який виконує якусь корисну роботу, але при цьому припускається системних помилок.
Наш мозок постійно припускається помилок, і після численних експериментів та/або довгих роздумів хтось ословлює проблему у конкретний спосіб, а вже потім ми називаємо її «(когнітивним) біасом». Але не сплутайте термін із розмовним висловлюванням «ця людина упереджена», яке означає «у цієї людини викривлене або стереотипне ставлення до чогось».
У когнітивістиці «біаси» відрізняють від хиб, які виникають на підґрунті пізнання, наприклад, сформовані хибні переконання. Цей вид погрішностей ми називаємо скоріше «помилками», а не «біасами», оскільки після усвідомлення їх набагато легше виправити. (Хоча джерело помилки або джерело джерела помилки може зводитися до якогось когнітивного упередження.)
«Біаси» також відрізняють від хиб, які виникають на підґрунті травми людського мозку або засвоєних культурних порядків; когнітивні упередження виникають же на підґрунті механізму, який універсальний для всіх людей.
Платон не був «упередженим», оскільки він поняття зеленого не мав про загальну теорію відносності і дізнатися про неї ніяк не міг, тому його нетямущість проростала не із форми розумових механізмів. Та якби Платон вірив, що з філософів виходять путні правителі, бо він сам був філософом — а це переконання, своєю чергою, виникло у нього через адаптивний політичний інстинкт самоствердження, а не тому що тато Платона розказав йому в дитинстві, що усі мають моральний обов'язок просувати свою професію на керівні посади, чи тому що Платон у підлітковому віці зловживав опіумом, — тоді це був би біас незалежно від того, чи Платона хтось попереджав про це.
І хоча я не від того (як ви вже пересвідчилися), щоб обговорити визначення, я наполягаю, що проєкт, який передбачає ефективніше орудування власним розумом, не залежить від оперування якимось особливим термінологічним апаратом. Якщо термін «біас» або «когнітивне упередження» втратить свою доцільність — ми просто відмовимося від нього.
Я не писатиму і про моральний обов'язок «зменшити вплив біасів», тому що упередження — то щось неприйнятне і взагалі жахливе зло. Схожі міркування світять тим, хто взяв на себе деонтологічний обов'язок слідувати шляхом соціально відібраної «раціональності», що призводить до вправлянь у зменшенні біасів, не до кінця усвідомлюючи кінцевої мети. (Такий шлях сам по собі жахливий і просто неприйнятний, про що я ще дитиною вичитав у книзі «Та ви жартуєте, містере Фейнман!».) Біас — це перешкода на шляху до нашої мети — істини.
Ми тут для того, щоб долучитися до загальнолюдських шукань істини — адже нам конче потрібні знання, і до всього ж ми вкрай допитливі. Отож, заради цього ми й намагаємося долати будь-які перешкоди, що стоять на нашому шляху, хай би як ми їх називали — «біаси» чи якось іще.
Далі: Обтяжливі подробиці
- Також когнітивні упередження або когнітивні спотворення. Термін «біас» обрано з міркувань лаконічності. — Прим. пер. ↩