Міжнародний аеропорт Денвер відкрився із запізненням на 16 місяців, а перевитрати на його будівництво склали 2 млрд доларів.¹

Спільний оборонний проєкт кількох європейських країн «Єврофайтер Тайфун» було представлено на 54 місяці пізніше, а його кошторис склав 19 млрд доларів замість 7 млрд.

Сіднейський оперний театр, певно, заслуговує на звання легенди усіх часів у плані відтермінування реченців та перевищенні коштів на будівництво. Спочатку його планували завершити у 1963 році за 7 млн доларів, проте врешті-решт роботу закінчили у 1973 році за 102 млн доларів.²

Чи спали ці окремі прогріхи на думку під впливом вибіркової доступності? Усі ці випадки свідчать про бюрократію чи невдалу державну підтримку? Так, цілком імовірно. Та, крім того, сюди можна припасувати відповідний біас, який повторюється в експериментах з окремими проєктувальниками.

Роджер Бюлер та інші якось опитали своїх студентів, коли ті розраховували завершити особисті академічні проєкти.³ Зокрема, дослідники питали про очікуваний час, до якого студенти планували завершити роботу з імовірністю 50%, 75% та 99%. Як гадаєте: скільки студентів виконали завдання вчасно або раніше терміну з імовірністю 50%, 75% та 99%?

• 13% учасників експерименту завершили свої проєкти до зазначеного ними часу, і були певні цього на 50%;
• 19% здали роботу до зазначеного часу з упевненістю 75%;
• і тільки 45% (менше половини!) довели проєкт до кінця вчасно, хоча були впевнені на 99%.

Як писали Бюлер та інші: «Особливо вражають результати з упевненістю 99%. Навіть коли студентів просили давати скромний прогноз, у втіленні якого вони були переконані, впевненість в оцінці часу виконання роботи значно перевищувала їхні досягнення».⁴

Більш відоме це явище під назвою омана планування. І полягає воно у тому, що люди думають, що вміють планувати. Сміх та й годі.

Ключ до розгадки глибинної проблеми з алгоритмом планування знайшли Ньюбі-Кларк та ін., які виявили, що

• прогнози учасників експерименту на підґрунті реалістичних сценаріїв «якщо усе піде якнайкраще» та
• бажані сценарії «якнайкращого»...

… ні на йоту не відрізняються.⁵

Коли людей питають про «реалістичний» сценарій, вони уявляють собі, що все йтиме за планом, без несподіваних затримок чи непередбачених переломів, себто як у їхньому «якнайкращому» сценарії.

Однак, як виявляється, дійсність зазвичай дає дещо гірші результати, ніж у «найгіршому випадку».

Та на відміну від більшості когнітивних упереджень, нам таки відома дієва евристика, покликана вилучити оману планування. Щоправда, безладу на рівні Міжнародного аеропорту Денвер нею навряд чи можна зарадити. Проте вона діятиме для особистого планування та навіть маломасштабних організаційних моментів. Ідеться про «погляд ззовні» замість «погляду зсередини».

Люди схильні формувати свої передбачення, тримаючи в голові специфіку поставленого завдання, з якої складають сценарій подальших кроків. Саме це зазвичай і мають на увазі під плануванням.

Коли ви ставите перед собою мету, слід продумати місце, час та спосіб дії, визначити, скільки знадобиться часу та засобів, сформувати план дій від початку і до вдалого завершення. Усе викладене стосується «погляду зсередини», який не враховує неочікувані затримки та непередбачені переломи. І як ми вже пересвідчилися, прохання уявити собі «найгірший сценарій» таки замало, щоб побороти цей наївний оптимізм, — адже люди просто нехтують законом Мерфі.⁶

Погляд зсередини — це зумисне нехтування специфікою проєкту і переведення погляду на те, скільки часу зайняло виконання попередніх схожих проєктів у цілому. Так, це суперечить інтуїції, оскільки погляд зсередини містить на порядок більше подробиць, через що виникає спокуса вважати ретельно продуманий прогноз з усіма наявними даними найдієвішим.

Однак, наскільки ми бачимо з експериментів, що більше подробиць уявляє собі респондент, то більш оптимістичний (і відповідно менш точний) його прогноз. Бюлер та ін. попросили експериментальну групу докладно описати свої плани щодо різдвяних покупок, які б містили в собі місце, час і спосіб дії.⁷ У середньому учасники групи планували повністю скупитися за тиждень до Різдва. Іншу групу просто запитали, коли вони планували повністю скупитися на Різдво, і середньостатистичною відповіддю було чотири дні. Обидві групи впоралися в середньому за три дні до Різдва.

У схожому міжкультурному дослідженні Бюлер та ін. виявили, що японські студенти розраховували дописати свої твори за десять днів до реченця. Але здали роботу за день до закінчення терміну. А коли їх запитали, на який день вони справлялися з подібним завданням у минулому, відповіддю було «за день до терміну здачі». У цьому й полягає перевага погляду ззовні над внутрішнім.

У схожому висновку йдеться про те, що досвідчена людина зі сторони, котра менш свідома деталей, але не раз стикалася з подібними завданнями, часто менш оптимістична та більш точна у своїх прогнозах, аніж проєктувальники-експерти.

Отже, є доволі надійний спосіб розвіяти оману планування, якщо ви займаєтесь чимось загалом подібним до попередніх проєктів. Досить пригадати, скільки часу зайняло виконання схожих завдань у минулому, не враховуючи жодних особливостей задачі. Ще краще — запитати поради у досвідченого нефахівця, скільки часу у нього пішло на схожий проєкт.

Ви отримаєте довжелезну відповідь, у якій навряд чи знайдеться місце цілковитому розумінню того, чому саме це завдання займе менше часу. Та головне: ця відповідь слушна. Її сміливо можна брати на озброєння.

Далі: Ілюзія прозорості: чому вас не розуміють

1. Також бачив інформацію і про 3,1 млрд доларів. — Прим. авт. ↩
2. Roger Buehler, Dale Griffin, and Michael Ross, “Exploring the ‘Planning Fallacy’: Why People Underestimate Their Task Completion Times,” Journal of Personality and Social Psychology 67, no. 3 (1994): 366–381. ↩
3. Roger Buehler, Dale Griffin, and Michael Ross, “It’s About Time: Optimistic Predictions in Work and Love,” European Review of Social Psychology 6, no. 1 (1995): 1–32. ↩
4. Roger Buehler, Dale Griffin, and Michael Ross, “Inside the Planning Fallacy: The Causes and Consequences of Optimistic Time Predictions,” in Heuristics and Biases: The Psychology of Intuitive Judgment, ed. Thomas Gilovich, Dale Griffin, and Daniel Kahneman (New York: Cambridge University Press, 2002), 250–270. ↩
5. Ian R. Newby-Clark et al., “People Focus on Optimistic Scenarios and Disregard Pessimistic Scenarios While Predicting Task Completion Times,” Journal of Experimental Psychology: Applied 6, no. 3 (2000): 171–182. ↩
6. Суть закону можна висловити афоризмом «Ніщо не зупинить лихо, час котрого настав». — Прим. пер. ↩
7. Buehler, Griffin, and Ross, “Inside the Planning Fallacy.” ↩