Середовище еволюційного пристосування homo sapiens (також відоме як «середовище проживання предків», або СЕП) складалося з груп мисливців та збирачів із щонайбільше 200 людей. Писемності у них не було, тому все успадковане знання передавалося по пам’яті усним шляхом.
У такому світі фонове знання доступне всім. По суті, немає повністю приватної інформації — тільки публічна.
Проживаючи у середовищі предків, навряд чи ви могли просунутися на один крок умовиводу далі за ваших одноплемінників. Якщо ви знайшли нову оазу, вам не доведеться пояснювати своїм землякам, що таке оаза, навіщо потрібна вода або як потрібно дістатися до неї. Тільки вам відоме розташування тієї оази — і це приватне знання. Однак немає таких членів племені, котрі б не тямили, що таке оаза, і все, що пов'язане з водою, — адже всі про це знають. Якщо ви передаєте якусь інформацію у середовищі предків, вам майже не доводиться роз’яснювати свій поняттєвий апарат. У крайньому разі ви можете розтлумачити одне нове поняття, але не два чи три за раз.
У середовищі предків не існувало абстрактних дисциплін із розлогими корпусами надійно відібраних свідчень, узагальнених у витончені теорії, що поширювалися б у друкованих книжках із висновками, відірваними на сотні умовиводів від універсальних вихідних умов.
У середовищі предків кожен, хто стверджує щось без очевидного підтвердження, або брехун, або бовдур. Навряд чи вам спаде на думку щось на кшталт «Так, а може, у цієї людини вагомі засновки, про які у моєму племені ніхто не знає», тому що у тому середовищі такого просто не могло бути.
І навпаки: якщо ви бачите щось явно очевидне, чого не бачать інші, то бовдурами вже стають вони. Або ваше плем’я навмисне бере вас на кпини.
Ба більше, якщо хтось щось говорить без очевидного підтвердження та очікує, що ви приймете це на віру, а потім ще й обуриться, коли ви відмовили, то він, напевне, не сповна розуму.
І в купі з ілюзією прозорості та самоякоруванням це багато в чому пояснює добре відомі труднощі комунікації науковців з непосвяченою авдиторією або навіть з науковцями з інших галузей. Коли мовець припускається помилок у поясненні, то з мого досвіду він зазвичай відступає на крок назад там, де варто було б відійти на два чи більше. Або слухачі припускають, що матеріал має бути зрозумілим за один крок, тоді як на пояснення може піти два чи більше кроків. Обидві сторони діють так, наче очікують мінімальних умовивідних дистанцій від загального знання до нового.
Біолог у розмові з фізиком може обґрунтувати еволюцію, стверджуючи, що це найпростіше пояснення. Проте не кожен на планеті Земля посвячений у легендарну історію науки від Ньютона до Айнштайна, протягом якої словосполучення «найпростіше пояснення» набуло особливого значення — Слово Сили, вимовлене на світанку життя теорій та викарбуване на їхніх надгробках. Для решти аргумент «Це ж найпростіше пояснення!» може звучати привабливо, проте навряд чи переконливо: не виглядає він настільки потужним інструментом для розуміння того, приміром, як влаштовано офіс або як полагодити автівку. Зрозуміло, що біолог, зациклений на власних ідеях, стає настільки зарозумілим, що відчужується від альтернативних пояснень, які звучать не менш правдоподібно. (Якщо це звучить правдоподібно для мене, то так воно має бути і для інших притомних членів моєї групи.)
І з точки зору біолога, ще можна зрозуміти, чому, на перший погляд, теорія еволюції може здатися дещо дивакуватою. Проте якщо її відкидають навіть після аргументу «Це ж найпростіше пояснення!», то хто ж тоді ті ненауковці як не йолопи — нема чого з ними розмовляти.
Чітка аргументація має прокладати стежку умовиводів: починаючи від того, що вже відомо і прийнятно для авдиторії. Якщо ви не відступаєте на достатню кількість кроків у своїх міркуваннях, то вважайте, що говорите з самим собою.
Якщо в якийсь момент ви стверджуєте щось без належного обґрунтування аргументів, які ви раніше обстоювали, то авдиторія прийме вас за вар’ята.
Коли слухачі помічають, що ви надаєте аргументам явно більшої ваги, ніж на той момент було б виправдано в очах авдиторії, вас сприймуть за вар’ята. Скажімо, ви говорите так, наче «найпростіше пояснення» — переконливий аргумент на підтвердження теорії еволюції (яким він і є), а не просто цікава ідея (як це звучить для тих, хто не свідомий духу шанування леза Оккама).
І, до речі, краще взагалі не згадувати, що ви на кілька індуктивних щаблів вище від своєї авдиторії або що, на вашу думку, ви володієте певним фаховим знанням, недоступним для інших. Слухачі поняття не мають про еволюційно-психологічний аргумент на користь когнітивного упередження, під впливом якого недооцінюються умовивідні дистанції. І це призводить до комунікативних збоїв. І перше, що спаде їм на думку, — це ваша зверхність.
А якщо ви вважаєте, що зможете пояснити поняття «систематично нехтуваних умовивідних дистанцій» у кількох словах — мушу вас розчарувати…