Я часто вдаюся до метафори, що раціональність — це бойове мистецтво для розуму. Щоб опанувати бойові мистецтва, вам не потрібні здоровенні рельєфні м’язи, хоч і прослідковується тенденція, що спортсмени охочіше беруться вивчати бойові мистецтва (проте причиною може бути як задоволення, так і щось інше). Якщо у вас є рука із сухожиллями і м’язами у потрібних місцях — можна навчитися стискати кулак.

Так само із мозком: якщо частки кори та підкіркові структури на місці — можна навчитися правильно ними користуватися. Проте навіть якщо ви здібні і швидко навчаєтесь, мистецтво раціональності передбачає дещо інше. Суть полягає у тренуванні мозкового механізму, спільного для нас усіх. Там, де наш мозок припускається систематичних помилок — скажімо, ігнорування масштабу, — раціональність покликана виправляти їх або шукати обхідні шляхи.

На жаль, наш мозок не так охоче реагує на силу волі, як на рухи тіла. Наша здатність розпоряджатися своїми м’язами розвинулася ще із сивої давнини еволюційної необхідності, а от здатність осмислювати процеси власного мислення з’явилося не так давно. Тож не випадає дивуватися, що орудувати м’язами простіше, ніж мозком. Та це не означає, що тренувати розум узагалі не варто. Хіба завдяки здоровенним м’язам люди зайняли панівні позиції на Землі?

Якщо ви мешкаєте у місті, вам, напевно, не доведеться заходити до чорта на болото у пошуках залу бойових мистецтв. Чому ж тоді немає таких закладів, в яких навчали б раціональності?

Певно, одна з причин — складність перевірки навичок. Щоб отримати новий пасок у тхеквондо, вас, можливо, попросять розбити дошку певної ширини. Розбили — зал винагороджує вас оплесками. Не розбили — вчитель дивиться, як ви тримаєте кулак, і вказує на ваші помилки. Або він простягає руку і навчає, як правильно стискати кулак.

У школах бойових мистецтв техніки тренування м’язів розроблялися і вдосконалювалися протягом багатьох поколінь. А от передати техніки раціональності навіть найздібнішому учневі важче, ніж навчити фізичних прийомів.

За останні кілька десятиліть люди накопичили чимало нових знань про раціональність з похибкою на наш мозок. Найяскравіший приклад — програма вивчення евристик¹ і біасів в експериментальній психології. Також можна назвати баєсову систематизацію теорії ймовірностей і статистики, еволюційну і соціальну психологію. Експериментальними розвідками практичної психології і теоретичною частиною теорії ймовірностей можна пояснити результати наших експериментів, а еволюційною теорією — висновки. Крізь ці галузі знання ми можемо чіткіше бачити ландшафт нашого розуму, а саме — кожен порух його м’язів і кожну судину ду́мки. У нас з’явився спільний набір понять, якими ми можемо описати проблему і її розв’язання. Можливо, людству нарешті вдасться синтезувати бойове мистецтво розуму — вдосконалювати, ділитися, систематизувати і передавати випрацювані техніки власної раціональності.

Моє нинішнє розуміння раціональності я здобув, коли намагався розв’язати проблему загального штучного інтелекту (ЗШІ). І задля успіху у цій справі раціональність потрібно опанувати настільки, щоб із самих лише зубочисток і канцелярських гумок зібрати повноцінного раціоналіста. Здебільшого проблема ШІ геть складніша за особисте мистецтво раціональності, проте де в чому він простіший. Що стосується бойового мистецтва розуму, наше завдання — набути в реальному часі методичної навички смикати потрібні важелі у потрібний момент всередині великої мисли́вої машини з уже заданими внутрішніми параметрами, вносити зміни до яких кінцевий споживач не має змоги. Деякі з цих машин налаштовані під тиском еволюційного добору таки́м чином, що прямо суперечить нашим заявленим цілям використання. Наш свідомий вибір — пошук істини, хоч мозок людини і має вбудовану програму для обґрунтування брехні. Ми можемо спробувати скоригувати недоліки цієї машини, але переробити нейронну схему — нездійсненне завдання. Подібно до того, як майстри бойових мистецтв не можуть накласти титанові пластини на свої кістки — принаймні не сьогодні.

Спроба зібрати особисте мистецтво раціональності з науки раціональності може виявитися недолугою: уявіть-но, як хтось витворює бойове мистецтво на основі абстрактної теорії фізики, теорії ігор та анатомії людини.

Але люди здатні до рефле́ксій. Нам таки притаманний інстинкт самоаналізу. Внутрішнє око видю́ще, хоч і бачить воно невиразно, із систематичними спотвореннями. Саме тому щоб коригувати наші ментальні рухи і посилювати метакогнітивні навички, інтуїції не обійтися без науки і теоретичних знань.

Ми пишемо комп’ютерну програму не для того, щоб навчити ляльку-мотанку прийомів бойового мистецтва. Ми маємо навчитися керувати власними ментальними кінцівками, тому слід пов’язати теорію з практикою. Ми повинні зрозуміти, яке значення має наука раціональності особисто для нас, для осібного повсякдення.

Далі: Удавання мудрості

1. Недосконалий метод досягнення цілі. Корисне наближення. Когнітивні евристики — вроджені, універсальні евристики людського мозку. — Прим. пер. ↩