У попередніх есеях я розрізняв переконання як межу очікувань, віру у віру, сповідування та вболівання. Серед них переконання, що встановлюють рамки для очікувань, можна назвати «правильними», а інші види — «неправильними». Та якщо, скажімо, щиро сподіватися на те, що молитва лікує хворих немовлят, навіть «правильні переконання» можуть бути хибними та ірраціональними. А от решта видів, схоже, «і не переконання зовсім».
Та все ж існує ще один вид неправильних переконань — переконання як маркер приналежності до групи. Робін Хансон уводить в ужиток чудову метафору, суть якої полягає у домовленості всередині групи носити незвичний одяг, як-от: священницькі ризи чи шаламок.1 Тому за аналогією назву́ цей вид переконання «вірою напоказ».
З точки зору реалістичної людської психології, мусульмани, котрі скеровували літаки у Всесвітній торговий центр, безсумнівно, бачили себе героями і захисниками правди, справедливості та шаріату від огидних іншопланетян, як у фантастичній стрічці «День незалежності». Заявити таке́ десь у барі в штаті Алабама може хіба що зовсім не досвідчений мудрагель, котрий поняття зеленого не має, як сприймають світ немудрагелі. За таке в Америці можна й облизня піймати. Справжній американський патріот сказав би що вони кляті терористи, які «зневажають нашу свободу», а влетіти літаком у будівлю — «вчинок боягуза». Ви не можете використовувати словосполучення «героїчна самопожертва» і «пілот-смертник» в одному реченні, навіть якщо намагаєтесь якомога точніше описати світогляд свого Ворога. Саме́ тільки уявлення про відвагу та альтруїзм пілота-смертника — це вбрання Ворога, оскільки тільки він торочить про це. Боягузтво та соціопатія пілота-смертника — американське вбрання. Ви просто не можете говорити у переносному значенні, коли йдеться про світогляд Ворога. Це все одно що перевдягнутися в офіцера СС на Хеловін.
«Вірою напоказ» можна пояснити, чому люди захоплюються неправильними переконаннями. У випадку віри у віру або ствердження власної релігійності дещо проблематично породити справжній, глибокий, емоційний зв'язок із переконанням. Принаймні така моя гіпотеза, але зізнаюся: я не компетентний у цьому питанні. Проте у мене таке враження, що люди, які облишили всяку надію на істинність своєї релігії, зроблять усе можливе, щоб переконати себе у своїй ревності. І цей відчай можна помилково витлумачити як пристрасть. Це вже не той вогонь віри, що колись палахкотів у серці дитини.
З іншого боку, для людини природно та інтуїтивно прийнятно відчувати себе частиною групи, вболівати за улюблену спортивну команду.2 Визначення себе через приналежність до племені — потужний емоційний рушій. Люди вмиратимуть за своє плем’я. І щойно ви переконаєте людей у приналежності до племені, вони із непохитною щирістю одноплемінника виголошуватимуть переконання, які відповідатимуть стилю одягу у цій групі.